11 червня 2026 року Одеський апеляційний суд поставив крапку у справі про порушення митних правил, у якій фігурували ТОВ «ГРАНД СЕЙЛ» та його керівник. Митниця стверджувала, що підприємство приховало справжнє походження товару, зазначивши у документах Катар замість Ірану, однак суд підтримав бізнес.
Про це повідомляє телеграм-канал “Судом по схемах” з посиланням на справу № 521/18262/25.
У червні 2024 року ТОВ «ГРАНД СЕЙЛ» ввезло в Україну 22,5 тонни гідроксиду натрію (каустичної соди). В інвойсах, специфікаціях, сертифікатах аналізу та контракті країною походження товару була вказана Республіка Катар.
Згодом Одеська митниця отримала відповідь від турецьких колег. За їхніми даними, цей самий товар спочатку надійшов до Туреччини з Ірану від компанії «RADIN TARABAR ASIA INTERNATIONAL», а потім був перепроданий турецькою фірмою до України. Після цього митники дійшли висновку, що зазначення Катару замість Ірану є поданням неправдивих відомостей з метою контрабанди, і склали протокол за ч. 1 ст. 483 МК України.
Керівник компанії Едуард Степанченко та його адвокат наполягали на добросовісності дій підприємства. Вони вказували, що іноземний контрагент з Туреччини у всіх документах і в окремому гарантійному листі підтвердив катарське походження товару та відсутність будь-якого зв’язку з Іраном.
Також захист наголошував, що керівник компанії діяв виключно на підставі офіційних документів, наданих продавцем, і не мав підстав сумніватися в їхній автентичності. Довести зворотне митниця не змогла.
Окремо суд визнав, що митний орган не довів поза розумним сумнівом, що партія товару, оформлена в Туреччині з іранськими документами, є ідентичною тій, яка зрештою приїхала в Україну з катарськими сертифікатами.
Одеський апеляційний суд залишив без змін постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси, якою провадження у справі було закрито.
Серед аргументів апеляційного суду — те, що митниця не скористалася своїм правом ініціювати офіційний запит до компетентних органів Катару або Ірану, щоб спростувати інформацію декларанта. Суд також зазначив відсутність умислу: керівник підприємства діяв добросовісно, спираючись на товаросупровідні документи, які мають юридичну силу.
Крім того, суд дійшов висновку, що склад правопорушення не доведено, оскільки митний орган не спромігся довести умисел керівника на подання підроблених документів.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Таким чином, спроба митниці притягнути бізнес до відповідальності через «іранський слід» у катарській соді виявилася безуспішною через брак належних доказів.