Андрій Ярошик, 30-річний військовослужбовець з волинського села Кукли, служить у 14 бригаді. Він вижив під артобстрілом і атаками дронів на Куп’янському напрямку, де скидання вибухівки призвело до важких поранень. Андрій самостійно наклав турнікети для зупинки кровотечі та чекав на евакуацію, прощаючись із життям. Після 23 годин з турнікетами лікарі змушені були провести високу ампутацію обох ніг. Свою історію, бойовий шлях, повернення до цивільного життя та плани Андрій розповів Суспільному.
На початку повномасштабної війни Андрій разом із братом Богданом був у Чернігові, де працювали над «сухою стяжкою». Коли почалася війна, Андрій не зміг одразу стати до лав ЗСУ через велику кількість добровольців у місті. Він пригадує, як 24 лютого прокинувся, плануючи день, коли отримав дзвінок від начальника з новиною про війну.
Поки вони залишалися на околиці Чернігова, їхній будинок був розбомблений. Андрій розповідає, що, збираючись з товаришем до магазину, в останній момент вирішив взяти з собою брата, що вберегло їх від небезпеки. Вони виїхали з міста 18 березня 2022 року.
Андрій, маючи досвід строкової служби, приєднався до військової служби в жовтні 2022 року. Спочатку він був стрільцем у першому стрілецькому батальйоні 14 окремої механізованої бригади, а згодом став командиром відділення у 2023 році. На початку березня 2025 року він змінив посаду на навідника-оператора. 24 травня, виконуючи завдання, Андрій отримав поранення від скидання дронів, коли один з них влучив у праву ногу, а інший — у ліву, переломивши її в чотирьох місцях.
Андрій ухвалив рішення відкотитися, коли зрозумів, що ситуація стає небезпечною. 25 травня о 5:30 він отримав поранення, але зміг накласти турнікети. Він передав свої координати і чекав на допомогу, сподіваючись на евакуацію. Його витягали з «гарячої» зони протягом 12 годин, а ще 8 годин він чекав на транспорт.
Андрій переніс ампутацію обох ніг у лікарні Харкова, де йому видалили осколки. Після цього його евакуювали до реанімації в Київ, а потім до Львова. У Львові він провів два тижні в реанімації на діалізі, але, дякуючи Богу, його стан покращився.
Після лікування Андрій почав реабілітацію та протезування у Superhumans Center поблизу Львова. Протези для Андрія виготовлені з трьох країн: нижня частина — зі США, коліно — з Японії, корпус — з Німеччини.
Андрій Ярошик нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест» за штурми ворожих позицій біля Куп’янська та має відзнаку Міністерства оборони України «Знак пошани». Він згадує, що під час боїв на позиціях було всього 6-8 бійців, тоді як ворогів було значно більше.
Поранення та контузії, отримані в боях, залишили слід у його здоров’ї: головний біль, спазми та шум у вухах. Андрій також пережив емоційний біль через відмову коханої дівчини, яка сказала, що не хоче бути з «калікою без ніг». Проте це загартувало його, і він не вважає себе калікою чи інвалідом.
Андрій — найстарший у багатодітній родині, де є троє молодших братів та сестра. Двоє його молодших братів нині боронять Україну, а сестра та мати працюють за кордоном. Незважаючи на наслідки війни, Андрій знаходить сили жити та мріяти про майбутнє. Він прагне навчитися ходити на протезах, відкрити власну справу у будівництві та продовжити свою діяльність. Андрій усміхається і стверджує: «Буду жити далі!»