У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15192, який пропонує запровадити кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.
Поява цього законопроєкту пов’язана з тим, що під час російського вторгнення Україна протистоїть не лише бойовим діям, а й системній інформаційній пропаганді. У її межах поширюють викривлені історичні наративи та заперечують злочини радянського режиму, зокрема Голодомор. Автори документа зазначають, що такі дії є інструментом впливу, спрямованим на підрив української ідентичності.
Заперечення Голодомору в цьому контексті розглядають не як історичну дискусію, а як спробу виправдати злочин, унаслідок якого загинули мільйони українців, а також знецінити історичну пам’ять. Саме тому це питання відносять до площини гібридної війни та оцінюють як загрозу суспільній стійкості й національній безпеці.
У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу. Водночас чинне законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за його публічне заперечення. Тобто правова оцінка вже існує, однак механізму покарання за її заперечення немає.
Саме цю прогалину, за задумом авторів, має усунути законопроєкт.
Для цього Кримінальний кодекс України планують доповнити новою статтею 442-2 «Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні та наруга над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору».
Крім того, законопроєкт розширює механізми відповідальності, передбачені Кримінальним кодексом України. Зокрема, стаття 8 Кримінального кодексу України встановлює, що іноземці або особи без громадянства, які вчинили за межами України злочини, пов’язані з Голодомором, зокрема за новою статтею 442-2, нестимуть відповідальність в Україні навіть у разі, якщо вони не проживають постійно на її території. Це можливо за умови, що вони перебувають в Україні та не можуть бути видані іншій державі або міжнародній судовій установі.
Зміни також пропонують внести до статті 49 Кримінального кодексу. Вона визначає, що для злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, зокрема за статтями 442, 442-1 і 442-2, строки давності не застосовуються. Отже, такі правопорушення можуть переслідуватися незалежно від часу їх вчинення.