У територіальних центрах комплектування робота організована не за фіксованим графіком, а за плановими показниками. Колишній військовослужбовець ТЦК, який нині служить у бойовій бригаді, у анонімному коментарі для LIGA.net розповів про організацію роботи системи комплектування під час мобілізаційних заходів. Він зазначив, що відповідно до закону, розшук і доставлення військовозобов’язаних, які не з’являються за повістками, мають здійснювати працівники Національної поліції України. Однак на практиці поліція забезпечує доставлення лише приблизно кожного десятого громадянина, тоді як решту випадків виконують працівники ТЦК. Ця практика створює суттєвий розрив між нормами закону та реальним виконанням функцій. Співробітники територіальних центрів нерідко виконують дії, які формально не входять до їхніх повноважень, що часто призводить до конфліктних ситуацій. Реформи, за його словами, повинні спрямовуватися на приведення системи у відповідність до закону, де ключову роль у доставленні мають відігравати працівники поліції, або ж легалізувати фактичну практику, наділивши ТЦК відповідними повноваженнями та правовим захистом. Робота в ТЦК відбувається не за звичним робочим графіком, а відповідно до встановлених планових показників. У підрозділах визначаються щоденні, тижневі та місячні завдання, і фактичне завершення роботи залежить від їх виконання. Він також наголосив на високому рівні суспільної напруги навколо діяльності ТЦК, яка часто супроводжується конфліктами та випадками агресії щодо їхніх працівників. Існують проблеми з обліковими базами, через які трапляються помилкові повістки або оголошення в розшук навіть тих осіб, які вже проходять військову службу. В Офісі військового омбудсмана зазначили, що між законодавчими нормами та реальною практикою існує розрив. Вони підкреслили, що примусове доставлення громадян має бути функцією правоохоронних органів, тоді як ТЦК повинні зосереджуватися на обліку, плануванні та соціальному супроводі без виконання силових функцій.
Розрив між законом і реальністю: проблеми ТЦК
