Під виглядом «соціальних внесків» із зарплат залізничників регулярно утримують частину коштів. Про це повідомляє ГО “Нон-Стоп Україна”.
“Укрзалізниця” дедалі частіше викликає обурення через рівень сервісу: брудна білизна, зношені матраци, вагони без базового комфорту. Проблеми починаються ще до поїздки — під час купівлі квитків, коли пасажири годинами оновлюють сторінку, стикаються з помилками та втрачають місця за лічені секунди. Люди не можуть планувати подорожі завчасно, адже доступ до квитків визначається не часом, а випадковістю. Онлайн-платформи не витримують навантаження і роками не отримують суттєвих покращень. Громадяни витрачають час і сили, але часто не досягають мети. Такий рівень сервісу вже починає сприйматися як норма.
На цьому тлі зарплата голови правління Олександра Перцовського становить 800 000 гривень, що вдесятеро перевищує доходи працівників, які фактично утримують усю інфраструктуру. Одні отримують сотні тисяч за керування системою з постійними збоями, інші — кілька тисяч за реальну працю. Цей розрив більше схожий не на ієрархію, а на існування паралельних світів. І що гіршим стає сервіс, то менше це впливає на винагороду топменеджменту. Саме в цьому і полягає головний дисбаланс.
Водночас залізничники працюють у реальних небезпеках: під час обстрілів станцій, у ризикованих регіонах, на евакуаційних рейсах і в умовах відповідальності за безпеку пасажирів у критичних ситуаціях. Вони забезпечують рух транспорту там, де інші служби зупиняються. Це виснажлива праця під постійною загрозою, яка не зникає навіть під час інтенсивних боїв. Саме ці працівники отримують у сотні разів менше. У воєнний час такий контраст виглядає особливо разючим.
Працівники, чиї доходи в сотні разів нижчі, ще й втрачають частину зарплати через обов’язкові внески до ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЛІКАРНЯНА КАСА ЛЬВІВСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ» (код ЄДРПОУ 36361791), які утримуються регулярно і без реального вибору. Людина не може вільно розпоряджатися своїми коштами, бо частина автоматично перераховується цій організації. Відмова, як стверджується, загрожує робочим місцем, через що «добровільність» стає лише формальністю. Працівник заробляє, але одразу втрачає частину доходу.
Щомісяця через цей механізм проходить близько 25 мільйонів гривень, які накопичуються в одній організації без публічної звітності та належного нагляду. Люди, за рахунок внесків яких формуються ці суми, не мають доступу до детальної інформації про їх використання. Без прозорості вони не можуть впливати на процес. Кошти накопичуються швидко, але їхній рух залишається непрозорим. Так формується закритий фінансовий цикл.
Замість справжнього страхування з чіткими правилами, ліцензіями та відповідальністю, як зазначається, діє схема без гарантій, у межах якої працівник не отримує надійного захисту попри регулярні платежі. У разі проблем немає інструментів, властивих класичним страховкам. Гроші сплачуються стабільно, але користь від цього залишається сумнівною. Відповідальність розмита, а зобов’язання невизначені.
Фінансові показники цієї організації за короткий час зросли в рази — від десятків до сотень мільйонів гривень — без пропорційного покращення послуг чи збільшення штату. Такий ріст пояснюється не розвитком, а розширенням збору. Коштів стає більше, але користі для працівників не додається. Головна роль цієї системи полягає не в захисті, а в акумуляції коштів.
За наведеними фактами подано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів із вимогою провести всебічну перевірку діяльності ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЛІКАРНЯНА КАСА ЛЬВІВСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ» (код ЄДРПОУ 36361791). Зокрема, йдеться про перевірку законності утримань із зарплати працівників, ознак примусу до участі, відповідності законодавству про страхування та наявності ліцензій. Також вимагається провести фінансовий аудит для з’ясування реальних надходжень і витрат, а ще перевірити можливі факти розкрадання, легалізації доходів та інших зловживань з боку посадовців АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
800 тисяч у керівника і кілька тисяч у працівника, який ще й платить зі своєї кишені, — це, як наголошується, не про посади, а про правила гри, за яких одні розподіляють, а інші жертвують. Поки система не справляється з продажем квитків, вона безперебійно працює в одному напрямку — збирає гроші там, де опір найменший. І що довше це триває, то очевидніше: проблема не лише в сервісі, а й у схемах розподілу потоків.