Розслідувальна платформа BIRN (Balkan Investigative Reporting Network) оприлюднила нові деталі про тренувальні табори на Балканах. Майже одночасно у Кишиневі оголосили вироки п’ятьом громадянам Молдови у справі про табори диверсійної підготовки, де, за даними слідства, людей навчали роботі з бойовими дронами, розвідці дипломатичних об’єктів і елементам диверсійної тактики.
Олена Готко була засуджена до чотирьох років та одного місяця ув’язнення, Людмила Костенко — до чотирьох років, Володимир Харчевников — до 5 років та 4 місяців. Усі троє переховуються й у лютому на оголошення вироку до суду не прийшли. Іон Чириту та Микита Сиренко в березні отримали умовні терміни — 3 та 3,5 роки.
Журналістські розслідування показують, що це була не серія окремих епізодів, а відпрацьована схема підготовки. Матеріали BIRN дають змогу досить точно відновити її логіку та зрозуміти, чому важливу роль у ній відігравали Балкани, пише “Нова газета”.
Із липня до початку вересня 2024 року через табір у Боснії та Герцеговині пройшли щонайменше три групи по п’ять — 12 осіб. Молдовський прокурор Думітру Штефирца повідомив BIRN, що учасників переправляли до Боснії через Румунію та Сербію.
У вироку сказано, що табір діяв біля села Гламочані, за 18 кілометрів від Баня-Луки, адміністративного центру сербської частини Боснії та Герцеговини — Республіки Сербської. Перед початком занять у всіх забирали телефони та паспорти. Там навчали проривати поліцейські кордони і керувати дронами для скидання вибухових пристроїв. Один із «командос», який не завершив підготовку, розповів, що йшлося про бойові дрони вартістю від трьох до п’яти тисяч євро.
Табір використовували і для збору розвідувальної інформації. За матеріалами молдавського суду, інструктори з позивними «Григоре» та «Александру» відправляли групи до Баня-Луки на практичні завдання: «курсанти» мали нанести на карту адміністративні й урядові будівлі та визначити можливі точки запуску дронів. Для цього їм видавали телефони з додатком для завантаження координат.
Усі інструктори діяли під псевдонімами. У судових справах фігурують щонайменше п’ять імен: Григоре, Александру, Олександр, Госа та Бата. Справжні особи жодного з них встановити не вдалося.
Один з учасників підготовки згадував, що завдання були конкретними: «Ви двоє їдете до Боснії, щоб сфотографувати посольство США з усіх боків, але так, щоб вас не виявили; ви двоє — до Хорватії і фотографуєте російське та молдавське посольства». Інша вказівка звучала так: «Вирушайте до Белграда, щоб сфотографувати посольство Чехії». Публічно слідство не пояснювало, чому обирали саме ці дипломатичні установи.
За 10 днів тренувань учасникам обіцяли від 450 до 800 євро, свідчать матеріали BIRN. Розрахунок проводили у криптовалюті.
Одним із головних документальних доказів у новому розслідуванні BIRN стали фотографії сторінок рукописного блокнота російською мовою, який знайшли під час арешту трьох засуджених — Готка, Костенка та Харчевникова.
У записнику містилися інструкції з підготовки операторів дронів і ведення диверсійної діяльності. В одному з розділів під назвою «Рецепти» були описані способи приготування запалювальних сумішей, а також попередження: «Будь готовий до того, що все піде не так».
Окрім блокнота, Костенко, Готко та Харчевников отримали окремий методичний посібник «Російська кухня: азбука домашнього тероризму». Це об’ємне видання російською мовою містило інструкції з виготовлення вибухових речовин і отрут із легально придбаних компонентів. За даними BIRN, у РФ ця книга заборонена.
Згодом табір перенесли з Боснії до Сербії. Із показань випливає, що причиною стало повідомлення владі від когось із учасників попередньої групи про місце розташування табору. Після цього інструктори швидко змінили дислокацію.
На відео з дрона, які BIRN отримав від джерела, близького до слідства, зафіксовані Олена Готко та Володимир Харчевников. Зйомка велась на території об’єкта в селі Раденка, у східній частині Сербії. У жовтні 2024 року сербська поліція провела там обшук і виявила обладнання, яким користувалися учні табору. Під час затримання в їхньому автомобілі знайшли частини дронів, окуляри віртуальної реальності, пристрої радіоуправління, а також сербську та боснійську валюту. Шість чорних предметів у судових документах були описані як «одноразові пристрої для скидання гранат з повітря».
Серед інструкторів особливо виділяють болгарського громадянина Мірчо Ангелова. Як встановили молдавські спецслужби, він був «одним із іноземних громадян, які брали участь у роботі навчальних таборів у Боснії та Герцеговині й Сербії». Зокрема, саме він забезпечував учнів їжею. У жовтні 2025 року паризький суд засудив його до трьох років позбавлення волі у так званій справі червоних рук — акції з нанесенням відбитків замазаних червоною фарбою долонь на стіні Музею Голокосту, однак покарання він уникнув.
У молдавському списку з 13 організаторів та інструкторів є й інші прізвища. Михайло Потепкін перебуває під санкціями ЄС, США та Великої Британії через ймовірні зв’язки з групою Вагнера. Журналісти зв’язалися з ним через мережу «ВКонтакте» й отримали підтвердження, що це саме та людина зі списку. Інший фігурант — Костянтин Голоскоков. Ще у 2009 році він розповідав Financial Times про свою участь у кібератаці на Естонію, яка сталася двома роками раніше.
Балканські журналісти називають росіянина Костянтина Голоскокова, у минулому бригадира прокремлівського руху «Наші», одним із «координаторів»-вербувальників. Служба безпеки Молдови вказала Потепкіна та Голоскокова як координаторів тренувальних таборів. Серед імовірних інструкторів згадують також Андрія Беккера, який 23 серпня 2024 року в’їхав до Боснії та заснував IT-компанію AE 777. Ще один фігурант — Олександр Волхонський, відомий також під прізвищем Сотов, якого журналісти пов’язують з операціями «Вагнера» у Центральноафриканській Республіці.
Загальний портрет учасників цієї операції виглядає показово: колишні вагнерівці, неонацисти, організатори провокацій у Парижі та ветерани кібервійни. Серед тих, кого балканські журналісти називають інструкторами таборів, є учасники ПВК «Вагнер» і Олександр Волхонський. Це ім’я використовував Олександр Сотов, резидент і «інструктор» структур, пов’язаних з ПВК «Вагнер» у ЦАР у 2018 році. Сотова-Волхонського вважають причетним до вбивства в республіці знімальної групи журналістів — Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченка 30 липня 2018 року.
Вибір Республіки Сербської, а потім і Сербії як місця для таборів не був ні випадковим, ні помилковим. Як пише defence24.com, російські спецслужби тісно взаємодіють із сербською спецслужбою BIA за так званим принципом open-book, тобто в режимі максимальної прозорості. Така співпраця охоплює обмін інформацією, спільні операції та цілеспрямовану підтримку місцевих діячів, які прагнуть приєднатися до районів, що перебувають під контролем сербів. Підтримка таких політиків, як Мілорад Додік, який під час описуваних подій був президентом Республіки Сербської, а зараз є її неформальним лідером, підживлює подібні анексіоністські прагнення в Боснії та Герцеговині, часто ставлячи країну на межу внутрішнього конфлікту та поступово підриваючи Дейтонську угоду.
Як зазначає VoxEurop, «Сербський світ» і його ідеологічна «матір» — «русський світ» — не потребують армій для перемоги. Вони зміцнюються на ґрунті мовчання, втоми й ілюзії, що світ може існувати без справедливості. Висновок там формулюють однозначно: гібридна війна починається з невіри і закінчується розпадом.
Історія балканських таборів формально належить до 2024 року. Спроби використати їх та інші елементи плану, щоб зірвати переобрання Майї Санду на посаду президента Молдови, зрештою не вдалися, але відтоді ситуація лише ускладнилася.
У жовтні 2025 року Вашингтон скасував санкції проти Мілорада Додіка в обмін на його згоду залишити посаду президента Республіки Сербської та скасувати низку сепаратистських законів. У соціальних мережах на його підтримку виступав колишній радник президента США з національної безпеки Майкл Флінн: в одному з постів він закликав «підтримати Додіка в боротьбі з глобалістами». Серед тих, хто працював на Додіка, були колишній адвокат президента США Руді Джуліані та також колишній губернатор штату Іллінойс Род Благоєвич, який відбував тюремний термін за звинуваченням у корупції, поки Трамп не пом’якшив йому покарання у 2020 році.
Боснійсько-канадський політолог Ясмін Муянович, який спеціалізується на Західних Балканах, скептично оцінив угоду щодо «помилування» Додіка: «Не можу собі уявити, що американці не прорахували наслідки. Але вони явно вирішили, що те, що вони отримали натомість, є достатньо важливим, щоб закрити на це очі».
Проблема полягає в тому, що так і не було пояснено, що саме отримали натомість. Саме це мовчання нині впливає на політичну реальність регіону. Для Вашингтона це, схоже, була тактична домовленість: деескалація в моменті, зниження напруги навколо інституційної кризи в Боснії та Герцеговині, а можливо — тимчасова стабілізація перед ширшими зовнішньополітичними діями.
Для Європи ж це означає вакуум. Брюссель і далі декларує відданість територіальній цілісності Боснії та Герцеговини, однак не пропонує механізмів, які можна було б порівняти з американськими санкціями за жорсткістю та ефективністю. У підсумку простір між формальними заявами ЄС і ситуативними рішеннями США заповнюють ті самі актори, що з’являлися в історії з таборами: неформальні мережі, посередники та гравці з власним порядком денним.
І якщо Муянович має рацію, якщо американці справді «щось отримали», тоді питання про те, що відбувається на периферії цієї угоди, залишається відкритим.
Автор: Геннадій Габріелян