Значна частина “беркутівців”, які у 2014 році розстрілювали активістів Революції Гідності, виїхали до Росії, отримавши паспорти держави-агресорки. Журналісти дізналися, як вони живуть та чим займаються у РФ.
Про це повідомляє Українська правда. У матеріалі мовиться про спецпризначенців, яких у народі назвали “Чорна рота”. Її очолив один з командирів спецроти київського “Беркуту” Дмитро Садовник. Саме він відібрав 26 міліціонерів і разом з ними відправився до центру Києва, де 20 лютого вони розстрілювали активістів. Того дня у столиці було вбито 48 осіб.
З вже наступного дня Садовник разом з іншим командиром київського полку “Беркут” Сергієм Кусюком знищували зброю, з якої стріляли по активістам, та документацію. Після того, за даними джерел УП в правоохоронних органах, частину міліціонерів вивезли з Києва до Кривого Рогу, а звідти – у Крим. 25 лютого 2014 року виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ Арсен Аваков розформував “Беркут”.
У наступні роки на лаві підсудних за розстріли на Інститутській опинилися п’ятеро бійців “Чорної роти”: Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Олег Янішевський, Олександр Маринченко і Сергій Тамтура. Їхній командир Садовник встиг втекти з України восени 2014 року.
Але незадовго до винесення вироку у 2019 році РФ почала вимагати обміну “беркутівців”, погрожуючи зірвати повернення полонених з так званих “Л/ДНР”. Відтак всіх п’ятьох обміняли, однак двоє з них – Маринченко і Тамтура – згодом повернулись. У 2023 році суд виніс вирок: Маринченко отримав 5 років, але встиг відсидіти їх у СІЗО, а Тамтуру виправдали.
Щодо Янішевського, Зінченка та Аброськіна, то їм винесли вироки заочно, оскільки до України вони не повернулись. Янішевський отримав довічне ув’язнення, а Зінченко та Аброськін – по 15 років.
Щодо інших, які втекли до РФ, то їхня доля склалася по-різному. Всі вони отримали російські документи, хтось почав займатись бізнесом, хтось приєднався до російських силовиків, а хтось “загубився” на широких просторах Росії.
Найвідоміший представник “Чорної роти” Сергій Кусюк – якого Генпрокуратура визнала безпосереднім керівником розгону Майдану – після втечі до РФ приєднався до тамтешніх силовиків. Зокрема у червні 2017 року його помітили як керівника підрозділу російського ОМОНу.
Інший “беркутівець”, Ігор Владика, змінив кілька професій. Зокрема його було помічено у силових структурах під час захоплення ФСРБ (Федерація Смешанного Рукопашного Боя), згодом він подався у приватні охоронці, а нещодавно, у січні, став водієм.
Схожими шляхами пішли Олег Янішевський та Олег Кишкань, які також працювали водіями.
Сергій Зінченко спершу намагався влаштувати життя у Москві, заснував кілька приватних охоронних структур. Водночас станом на січень 2021 року він мешкав у тимчасово окупованому Донецьку та навіть пішов служити у так званий “1-ий армійський корпус “ДНР””. Активно користується соцмережами, де коментує повномасштабну війну і навіть критикує російського президента Володимира Путіна.
Павло Аброськін, засуджений до 15 років в Україні, зареєстрований у тимчасово окупованому Севастополі. Остання згадка про його місце роботи датується 2022 роком. Мовиться про охоронну структуру півострова. Водночас у телефонних контактах він позначений як “Паша водитель рендж-ровер”, тобто, він також може працювати водієм.
Дмитро Садовник закріпився у Криму на посаді заступника начальника управління координації діяльності підрозділів Росгвардії. Спершу мешкав у Сімферополі, однак зараз місцем реєстрації є Севастополь. Свого сина Садовник оформив у російську Юнармію.
Окрім Садовника разом ще кілька колишніх бійців “Чорної роти”, осіли в Криму і, найімовірніше, стали або частиною російських правоохоронних структур, або долучилися до російської армії.
З інформації, наданої з “Книги катів”, випливає, що російські сім-карти, якими користуються або ж користувалися спецпризначенці, 2022 року фіксували в Херсонській області: саме тоді, коли російські війська окупували частину українського півдня і намагалися закріпитися в Херсоні.
Один з них – Євген Тарануха, який після подій на Майдані втік до Криму. Його сім-карта зафіксована в районі Херсона в лютому, березні та квітні 2022 року. Також імовірно, що Тарануха інтегрувався до російської правоохоронної системи і служив у головному управлінні Росгвардії по Криму та Севастополю у підрозділі “Беркут”, який нині є частиною російського ОМОНу. Мав звання старшого сержанта поліції.
З початком повномасштабного вторгнення Тарануха також зацікавився безпілотниками і навіть намагався потрапити на навчання операторів дронів у 2024-му.
Іван Макарець також втік до Криму. Імовірно, у нього були проблеми з коштами, оскільки встановлено, що він брав мікропозики та намагався заробити кошти на ставках. Невідомо, чи приєднався він до російських силовиків, однак у березні 2022 року одна з його сім-карт була онлайн у Херсоні.
Юрій Усенко також мешкає у Криму. Цікавить змішаними єдиноборствами та зброєю. Судячи з дописів у соцмережах, не дуже задоволений керівництвом поліції. З 2020 по 2022 роки працював у таксі. Також кілька десятків разів відвідував окуповані території України, зокрема Маріуполь, Донецьк, Мелітополь Генічеськ. Його сім-карта також “засвітилась” на Херсонщині у березні 2022 року.
Сергій Девятий також втік до Криму. Він став частиною ЗС РФ і обіймав посаду командира відділення глибинної розвідки в розвідувальному батальйоні військової частини 67606 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту. Мовиться про 127-му окрему розвідувальну бригаду Головного розвідувального управління РФ, яку сформували у другій половині 2014 року у Севастополі.
З початку повномасштабного вторгнення входить до складу російського угруповання військ “Днепр”. З відкритих російських джерел відомо, що цей підрозділ щонайменше до 2025-го брав активну участь у бойових діях у Херсонській області.
Девятий став частиною російської армії ще до початку повномасштабної війни. Він отримував зарплату від Чорноморського флоту РФ щонайменше з 2018 року. Має звання сержанта. У травні 2022 року його номер телефону також фіксували в районі Херсона.
У Україні залишились лише двоє “беркутівців” з “Чорної роти”: Маринченко і Тамтура.
Маринченко 2021 року через Окружний адміністративний суд Києва намагався поновитися на службі в поліції.
Тамтуру у січні 2026-го мобілізували: його зустріла група оповіщення, військового квитка в нього при собі не було. Тож колишнього спецпризначенця відправили проходити військово-лікарську комісію, а звідти – на Базову загальновійськову підготовку.
Після вироку, який Святошинський районний суд оголосив у жовтні 2023 року, історія не закінчилася. Наразі триває розгляд справи в київській апеляції, яка має або лишити вирок чинним, або змінити його, або відправити на повторний розгляд.