Перший апеляційний адміністративний суд постановою у справі №200/8539/24 від 14 січня 2026 року залишив без задоволення апеляційну скаргу військового органу та підтвердив: тяжкопоранений військовослужбовець має право на додаткову винагороду в розмірі до 100 тисяч гривень на місяць за час стаціонарного лікування без подання рапорту. Обов’язок нарахування і виплати такої винагороди покладений на відповідний орган автоматично — на підставі медичних і службових документів.Суд погодився з рішенням першої інстанції, яка визнала протиправною бездіяльність військової частини та територіального органу комплектування щодо ненарахування і неповної виплати додаткової винагороди військовому, пораненому під час бойових дій.Обставини справиПозивач — солдат, який проходив військову службу у різних підрозділах Збройних Сил України.10 вересня 2022 року він отримав мінно-вибухову травму та вогнепальне осколкове поранення лівої гомілки під час бойових дій поблизу населеного пункту Зайцеве на Донеччині. Факт поранення, його зв’язок із захистом Батьківщини та відсутність стану сп’яніння підтверджені актом службового розслідування і довідкою про обставини травми.Після поранення військовослужбовець неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні:За ці періоди йому виплачували додаткову винагороду не в повному обсязі, хоча він вважав, що має право на підвищену виплату — до 100 тисяч гривень на місяць пропорційно дням лікування відповідно до постанови КМУ №168.Рішення суду першої інстанціїДонецький окружний адміністративний суд у лютому 2024 року:Аргументи апеляціїАпелянт наполягав, що:Саме ці доводи і стали предметом апеляційного перегляду.Висновки апеляційного судуПерший апеляційний адміністративний суд дійшов таких ключових висновків:1. Рапорт не є обов’язковою умовою виплати.Постанова КМУ №168 та підзаконні акти не ставлять право на отримання підвищеної винагороди у залежність від подання військовослужбовцем рапорту. Обов’язок з нарахування і виплати виникає у відповідного органу автоматично, якщо наявні:2. Кількість і тривалість лікувань не обмежуються.Законодавство не містить жодних обмежень щодо кількості періодів стаціонарного лікування, за які виплачується збільшена винагорода, якщо лікування пов’язане з бойовим пораненням.3. Внутрішня організація органу не звільняє від обов’язку платити.Той факт, що фінансування здійснюється через інший структурний підрозділ, не звільняє відповідача від обов’язку забезпечити нарахування і виплату коштів військовослужбовцю за місцем проходження служби.4. Практика Верховного Суду — на боці військових.Апеляційний суд послався на усталену позицію Верховного Суду, який раніше дійшов аналогічних висновків у справах щодо виплати «100-тисячної» винагороди пораненим військовим.РезультатАпеляційна скарга залишена без задоволення.Рішення суду першої інстанції — без змін.Таким чином суд чітко зафіксував: держава не може перекладати на пораненого військового обов’язок «вибивати» передбачені законом виплати шляхом рапортів чи додаткових звернень. Якщо є поранення, лікування і підтверджуючі документи — виплата має бути здійснена.
Право на додаткову винагороду: Суд підтвердив право поранених військових на 400 тисяч гривень
