У Верховній Раді 17 липня 2026 року зареєстровано законопроєкт №15427 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального і правового захисту осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними або контррозвідувальними органами». Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.
Документ має на меті усунути прогалини в законодавстві та запровадити єдину систему соціального і правового захисту для осіб, які з 19 лютого 2014 року конфіденційно співпрацювали з розвідувальними органами або Службою безпеки України як контррозвідувальним органом.
Практичний зміст ініціативи полягає в тому, що цивільних осіб, які виконували завдання для контррозвідки, пропонують прирівняти за обсягом державних гарантій до тих, хто співпрацював із розвідувальними органами. Окремо законопроєкт має розв’язати проблему документального підтвердження конфіденційного співробітництва, яка роками позбавляла таких людей можливості реалізувати право на соціальний захист.
Чому виникла потреба в змінах
У пояснювальній записці зазначено, що чинне законодавство вже містить певні гарантії для осіб, які конфіденційно співпрацювали саме з розвідувальними органами України. Водночас цивільні особи, які виконували конфіденційні завдання для Служби безпеки України, таких гарантій не мають, оскільки СБУ є контррозвідувальним, а не розвідувальним органом.
Автори законопроєкту вказують, що від початку тимчасової окупації українських територій та проведення АТО й ООС оперативні підрозділи СБУ та розвідувальні органи активно залучали цивільних осіб до виконання конфіденційних завдань. Частину з них було викрито, вони потрапили в полон, зазнали катувань або досі перебувають у місцях несвободи. Водночас багато хто не може отримати належний соціальний захист через відсутність законодавчих механізмів або неможливість документально підтвердити факт співпраці.
Статус УБД і особи з інвалідністю внаслідок війни для конфідентів контррозвідки
Однією з головних новел є зміни до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законопроєкт пропонує надати статус учасника бойових дій особам, яких залучили до конфіденційного співробітництва не лише з розвідувальними, а й з контррозвідувальними органами України та які виконували відповідні завдання на тимчасово окупованих територіях, у районах проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії або в інших місцях ведення бойових дій.
Також пропонується поширити право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни на конфідентів контррозвідки, які під час виконання таких завдань отримали поранення, контузію, каліцтво чи інші ушкодження здоров’я.
Порядок надання цих статусів має визначити Кабінет Міністрів України так, щоб він не допускав розкриття факту конфіденційного співробітництва.
Нові гарантії в Законі «Про контррозвідувальну діяльність»
Законопроєкт також пропонує доповнити Закон «Про контррозвідувальну діяльність» новою статтею 10-1, яка комплексно визначатиме соціальний і правовий захист конфідентів контррозвідки.
Йдеться про гарантію нерозголошення факту конфіденційного співробітництва та можливість застосування спеціальних заходів безпеки щодо таких осіб і їхніх близьких родичів. Крім того, конфіденти зможуть отримати статус учасника бойових дій і статус особи з інвалідністю внаслідок війни, а члени їхніх сімей — одноразову грошову допомогу і медичне забезпечення у разі загибелі, встановлення інвалідності чи втрати працездатності конфідента.
Документ також передбачає, що держава сприятиме звільненню осіб, затриманих, заарештованих або засуджених на тимчасово окупованих територіях України чи за кордоном під час виконання контррозвідувальних завдань, а завдані їм збитки відшкодовуватимуться за рахунок коштів державного бюджету.
Окремо пропонується спростити набуття громадянства України або отримання статусу біженця чи притулку для іноземців, які зробили вагомий внесок у захист України.
Захист для тих, кого затримали на окупованих територіях
Ще одна зміна стосується Закону «Про розвідку».
Зараз він прямо гарантує сприяння держави у звільненні конфідентів, яких затримали чи засудили за кордоном. Законопроєкт розширює ці гарантії і на випадки затримання, арешту чи засудження на тимчасово окупованій території України. Також уточнюється порядок відшкодування шкоди таким особам за рахунок державного бюджету.
Крім того, пропонується встановити, що всі особи, які співпрацювали з розвідувальними органами починаючи з 19 лютого 2014 року, матимуть право на повний обсяг соціального і правового захисту, передбачений Законом «Про розвідку».
Презумпція достовірності відомостей
Окремо законопроєкт змінює підхід до підтвердження права на соціальний захист.
Пропонується закріпити в кількох законах норму, за якою під час адміністративної процедури достовірність відомостей, повідомлених особою, залученою до конфіденційного співробітництва, презюмується. Якщо державний орган не погоджується з цими даними, саме на нього покладається обов’язок довести їх недостовірність.
У пояснювальній записці зазначається, що така новела покликана вирішити проблему втрати документів, загибелі кураторів та інших обставин, через які неможливо документально підтвердити факт конфіденційної співпраці.
Додатковий захист для осіб у полоні
Зміни пропонуються і до Закону «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України».
Його дію планують прямо поширити на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яких позбавили особистої свободи саме через виконання діяльності, пов’язаної з конфіденційним співробітництвом із розвідувальними або контррозвідувальними органами чи виконанням завдань руху опору.
Також визначаються особливості підтвердження таких обставин довідками відповідних органів і застосування презумпції достовірності відомостей, які повідомила особа.
Що передбачають прикінцеві положення
У прикінцевих положеннях пропонується, щоб нові гарантії поширювалися і на тих, кого залучили до конфіденційного співробітництва до набрання чинності законом, але не раніше 19 лютого 2014 року.
Після ухвалення закону Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із новими положеннями та створити ефективний механізм документального підтвердження конфіденційного співробітництва, який водночас забезпечуватиме нерозголошення цієї інформації та можливість реалізації права на соціальний захист.