Працівники територіальних центрів комплектування відверто описують критичну ситуацію з мобілізацією в регіонах і внутрішні проблеми служби. За їхніми словами, українські села дедалі більше нагадують «мертві техаські містечка», де фізично майже не залишилося ресурсу для оповіщення.
Ситуацію додатково загострює саботаж на місцях: старости та голови громад масово відмовляються розносити повістки через страх помсти. Вони побоюються, що розлючені сусіди або родичі можуть спалити їхні домівки.
Самі військові ТЦК визнають, що ця робота стала моральним і фізичним виснаженням. Вони опинилися в епіцентрі загальної ненависті — від цивільних до військових у відпустці, які нерідко провокують конфлікти заради резонансних відео.
Щоденна робота груп оповіщення, до складу яких зазвичай входять три-чотири особи, починається о шостій ранку за будь-якої погоди. Водночас її ефективність суттєво підривають соціальна несправедливість і корупційні схеми.
Зокрема, на блокпостах у напрямку елітних курортів, як-от Буковель, спостерігається пряма залежність між вартістю автомобіля та ступенем «інвалідності» водія. Серед власників елітних марок на кшталт Rolls-Royce та Bentley майже неможливо знайти придатних до служби.
Паралельно в самій системі процвітають кумівство та фінансові махінації: працівники намагаються домовлятися з операторами системи «Оберіг», щоб не подавати близьких у розшук, а деякі посадовці використовують схему з «випадковим зникненням» мобілізованого.
У таких випадках ТЦК офіційно сплачує штраф у розмірі 20 тисяч гривень за втрату документів, тоді як нелегальний заробіток на одному такому «загубленому» становить близько 2000 доларів США.