Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2026 року у справі № 600/3147/25-а залишив без задоволення апеляційну скаргу та підтвердив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року. Суд визнав законними рішення ТЦК та військової частини, пославшись на чинне законодавство.
Позивач звернувся до суду з вимогою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправним і скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2024 року № 59/1 про призов і направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період. Також він просив скасувати наказ командира військової частини від 28 лютого 2024 року про зарахування його до списків особового складу військової частини з 28 лютого 2024 року. Окремо позивач вимагав зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу, тобто звільнити з військової служби.
Свою позицію позивач обґрунтовував тим, що на день призову йому ще не виповнилося 25 років, а тому, на його думку, мобілізація була проведена протиправно.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Після цього позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог. Апелянт вказував на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд залишив скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Під час розгляду справи суд установив, що позивач народився у 1999 році. Із матеріалів справи випливає, що відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 14 Закону № 2232-XII його визнали непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. У зв’язку з цим його зняли з військового обліку призовників і взяли на облік військовозобов’язаних, що підтверджується протоколами ВЛК від 30.01.2018 № 11 та від 15.02.2018 № 16.
Суд зазначив, що мобілізації підлягають саме військовозобов’язані, а не призовники. Військовозобов’язаними є особи, зараховані до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII. Натомість призовники перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку і до моменту зарахування до запасу не належать до категорії військовозобов’язаних.
Отже, особа віком від 18 до 25 років може бути мобілізована лише за умови, що вона набула статусу військовозобов’язаного, тобто була зарахована до запасу. Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов’язаних і резервістів, а не призовників.
Суд окремо вказав, що на момент мобілізації позивача ст. 23 Закону № 3543-XII не визначала вік до 25 років як підставу не призивати громадянина України на військову службу.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Цим Законом були внесені суттєві зміни, зокрема до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зокрема, було змінено граничний призовний вік — з 27 до 25 років відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ.
Разом із тим спірні правовідносини щодо видання наказів про призов позивача на військову службу та про його зарахування до особового складу військової частини виникли у період з 27.02.2024 по 28.02.2024. Тому до них слід застосовувати законодавство в редакції, чинній саме на той момент.
Суд підкреслив, що у період з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року законодавство не передбачало такої підстави для відстрочки від призову під час мобілізації для військовозобов’язаних, як недосягнення 25-річного віку. Віковий критерій у 25 років застосовувався виключно до призовників.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов’язаним та визнаним придатним до військової служби, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.
Суд також послався на аналогічну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України необхідно враховувати під час розгляду цієї справи.
У підсумку суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 27.02.2024 № 59/1 про призов і направлення для проходження військової служби під час мобілізації не підлягає задоволенню.
Оскільки позивача було правомірно призвано на військову службу під час мобілізації, суд відмовив і в задоволенні похідних вимог — щодо скасування наказу від 28.02.2024 командира військової частини про зарахування до списків особового складу з 28.02.2024, а також щодо зобов’язання військової частини виключити його зі списків особового складу.
Колегія суддів апеляційної інстанції визнала, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростували висновків цього суду та не дали підстав вважати, що під час розгляду справи були неправильно застосовані норми матеріального права або порушені норми процесуального права.