Одним із найбільш делікатних питань на сьогодні залишається тема виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. У контексті повномасштабної війни система військових виплат стала об’єктом постійних обговорень, зазнаючи регулярних законодавчих змін та трансформуючись під впливом судової практики. Встановлення розміру грошової допомоги, на жаль, не є єдиною проблемою для військовослужбовців. Виникає ще одне важливе питання: чи дає затримка виплат при звільненні або ротації право на стягнення середнього заробітку?Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.Питання компенсації за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця мало б регулюватися спеціальними законодавчими нормами, але на практиці ситуація виглядає інакше. Як зазначають суди, через відсутність у спеціальному законодавстві, що регулює оплату праці військовослужбовців, норм про відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату належних сум при звільненні, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, можна застосовувати положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Наразі вже сформувалася усталена практика застосування норм ст. 116 та 117 КЗпП України щодо відповідальності за затримку розрахунку для захисту прав військовослужбовців при звільненні.Військовослужбовці масово зверталися до судів із позовами про компенсацію середнього заробітку за період затримки розрахунку, посилаючись на статтю 117 КЗпП. Наприклад, розглянемо рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 № 560/18379/25. Згідно з витягом із наказу командира військової частини, військовослужбовця було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, але розрахунок не провели, що стало підставою для звернення до суду. Суд підкреслив відсутність спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини, і дійшов висновку, що для забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах можливо застосовувати норми статей 116, 117 КЗпП України як загальні, що поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 826/20350/16, від 15 липня 2020 року у справі № 824/144/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 2340/4192/18.Верховний Суд у постанові № 400/5149/24 чітко розмежував поняття виключення військовослужбовця зі списків та звільнення, закривши можливість отримання компенсацій за статтею 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при ротації чи переведенні.І знову ж таки спір стосується компенсації за затримку виплати військовослужбовцю, якого було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і призначено на посаду в іншу частину. Тож військовослужбовець подав позов до суду щодо нарахування середнього заробітку за весь період затримки (майже три роки), вважаючи, що день виключення зі списків частини є днем звільнення у розумінні КЗпП. Верховний Суд сформулював правову позицію: виключення зі списків особового складу частини у зв’язку з переведенням не означає завершення проходження військової служби. Натомість це свідчить про припинення служби у конкретній військовій частині у зв’язку з подальшим проходженням служби в іншому місці. Отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу.Таким чином, за висновками Верховного Суду, стаття 117 КЗпП застосовується виключно у разі звільнення працівника. У випадку переведення військовослужбовця на інше місце служби, а не при його звільненні застосування цієї норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери дії статті 117 КЗпП на випадки, які не охоплені її змістом і метою запровадження.Водночас Верховний Суд підтвердив, що норми КЗпП можуть застосовуватися до військовослужбовців, якщо їхні права не врегульовані спеціальними законами. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання регулюються КЗпП України, тому до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимо застосовувати норми статей 116 та 117 КЗпП України як загальні.Іншими словами, суд не забороняє посилатися на статтю 117 КЗпП у разі звільнення зі служби, але наголошує на неприпустимості розширювального тлумачення. Якщо військовослужбовець звільняється, а виплати при розрахунку затримують або не виплачують — застосовується КЗпП. Якщо ж військовослужбовець переводиться по службі — посилання на статтю 117 КЗпП недоцільне, необхідно звертатися до норм спеціальних нормативних актів.Якщо військового перевели до іншої частини, у позові про стягнення середнього заробітку, з урахуванням нової правової позиції Верховного Суду, буде відмовлено, а проблема стягнення коштів залишиться невирішеною. Проте, як зазначив Верховний Суд, навіть у таких обставинах військовослужбовець не позбавлений можливості захистити свої порушені права. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу, варто вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати.
Твоє місто в реальному часі.