Баштанський районний суд Миколаївської області розглянув справу щодо жінки, яка не змогла отримати свідоцтво про смерть свого сина, загиблого під час ракетно-артилерійського обстрілу на Донеччині. Через активні бойові дії на момент загибелі не було можливості зафіксувати смерть медичними працівниками, а згодом — зареєструвати її в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Суд дійшов висновку, що за таких обставин звернення до суду є єдиним законним шляхом для підтвердження факту смерті. Рішенням суду цей факт було встановлено, що дозволило провести державну реєстрацію смерті та видати свідоцтво, необхідне для реалізації цивільних прав, зокрема спадкових.
Обставини справи №468/1942/24
Заявниця — внутрішньо переміщена особа — звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого сина, який загинув у лютому 2023 року в одному з населених пунктів Бахмутського району Донецької області внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу.
За встановленими судом обставинами, смерть настала на вулиці під час обстрілу. Через безперервні бойові дії протягом дня не було можливості викликати медичних працівників або зафіксувати факт смерті в установленому порядку. У ніч після події цивільне населення було евакуйоване військовослужбовцями ЗСУ, після чого населений пункт залишився без цивільних осіб. Тіло загиблого залишилося на місці.
Після евакуації заявниця звернулася до поліції, її заяву було зареєстровано в Єдиному обліку та внесено до ЄРДР. Згодом вона подала відповідні документи до органу державної реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про смерть, але отримала відмову. Причиною відмови стала відсутність медичного документа про смерть, передбаченого законом.
Орган ДРАЦС пояснив, що єдиним можливим шляхом у такій ситуації є звернення до суду для встановлення факту смерті.
Докази та правова позиція
До заяви були додані документи, що підтверджували родинний зв’язок між заявницею та загиблим, факт звернення до правоохоронних органів, відмову органу ДРАЦС у державній реєстрації смерті, а також докази того, що населений пункт, де сталася смерть, входив до переліку територій, на яких велися бойові дії.
Суд врахував, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України село, де сталася загибель, на той момент перебувало в зоні активних бойових дій. Це унеможливлювало отримання медичних документів установленого зразка.
Оцінюючи правову підставу звернення, суд застосував положення статей 315–317 ЦПК України, які передбачають можливість встановлення факту смерті в судовому порядку, зокрема у випадках, коли смерть настала на території бойових дій або тимчасово окупованій території, а державна реєстрація в адміністративному порядку є неможливою.
Також суд послався на Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який прямо передбачає, що рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті органом ДРАЦС.
Висновки суду
Суд дійшов висновку, що заявниця надала достатні та належні докази на підтвердження факту смерті її сина, часу, місця та обставин загибелі, а також довела неможливість реєстрації смерті у позасудовому порядку.
Rішенням суду:Суд окремо зазначив, що встановлення факту смерті необхідне заявниці для реалізації її цивільних прав, зокрема спадкових, а також інших прав, пов’язаних із правовими наслідками смерті особи.
Твоє місто в реальному часі.