Росія після заміни ПВК «Вагнер» на «Африканський корпус», який контролює Міноборони РФ, продовжує закріплювати політичний вплив в африканських державах. Москва задіює ці сили для обходу санкцій, вивезення сировини та вербування найманців для війни проти України. Про це в інтерв’ю Kyiv Post повідомив представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Черняк.
За його словами, російські спецслужби дедалі активніше використовують дезінформацію та матеріали, згенеровані штучним інтелектом, щоб посилювати нестабільність і просувати інтереси Кремля щонайменше у 22 країнах Африки.
Через три роки після невдалого заколоту й розпаду ПВК «Вагнер» Росія значною мірою зберегла свої позиції на африканському континенті. Водночас, говорячи про злочини найманців, слід враховувати, що Кремль відігравав у цьому далеко не другорядну роль. «Вагнерівці» діяли в Африці з дозволу російської влади та захищали її кримінальні інтереси.
ПВК «Вагнер» мала певну автономію завдяки особистим зв’язкам Євгена Пригожина з російським диктатором, але все одно виконувала завдання, поставлені державними структурами, передусім спецслужбами. Після розпаду угруповання його залишки реорганізували в «Африканський корпус». Фактично йдеться про ту саму приватну військову компанію, але вже без яскравих лідерів. За словами Черняка, така знеособленість, імовірно, негативно позначилася на боєздатності: повстанці в Малі неодноразово завдавали російським найманцям серйозних втрат.
Водночас, наголосив він, попри ці ганебні поразки говорити про втрату Росією позицій в Африці ще зарано. «Африканський корпус» налічує від 8 до 10 тисяч бойовиків. Вони й далі підтримують військові хунти та збройні формування в Малі, Нігері та Буркіна-Фасо.
Африка об’єднує понад 50 держав — членів ООН, і для Росії це великий «банк голосів», який можна використати для формування «опозиційного блоку» на міжнародній арені. Таким чином Кремль намагається підтримувати ілюзію власної впливовості та просувати ідею багатополярного світу.
Окрім політичних цілей, Росія прагне отримати доступ до цінних природних ресурсів, зокрема золота, алмазів, урану та нафти. Особливий інтерес для Кремля становить багатий на ресурси регіон Сахелю, зазначає представник ГУР. Закріплюючись на африканських родовищах, росіяни діють як класичні колоніальні експлуататори, що нерідко призводить до екологічних катастроф. Зокрема, у Судані під час незаконного видобутку золота вони забруднили водойми ртуттю.
Також Кремль використовує Африку для контрабанди та пошуку способів обходу санкцій, аби підтримувати свою економіку й отримувати технології для виробництва зброї. Окремо Росія розглядає континент як джерело найдешевшої робочої сили для своєї злочинної війни проти України. Як зазначив Черняк, людей часто вербують обманом: їм обіцяють роботу, а після прибуття до Росії відправляють на фронт.
Поряд із військовою присутністю Росія розбудовує мережу гібридного впливу через «Русские дома» та підконтрольні організації, які видають себе за незалежні, хоча насправді діють за вказівкою Кремля. Ворог також проводить інформаційні операції, що провокують або загострюють конфлікти в африканських країнах. Цю підривну діяльність координують російські спецслужби, зокрема ГРУ та СЗР.
За словами Андрія Черняка, Африка перетворилася на масштабний полігон для випробування російської «когнітивної зброї». Швидкий розвиток засобів зв’язку, низький рівень медіаграмотності та зростання доступу до інтернету й телебачення дозволяють росіянам масово поширювати дезінформацію, зокрема матеріали, створені за допомогою штучного інтелекту.
Наслідком таких кампаній стає насильство. Одним із найпомітніших прикладів була операція Кремля проти місії ООН MONUSCO в Демократичній Республіці Конго. Фейкові наративи та теорії змови про миротворців спричинили масові заворушення, внаслідок яких загинули п’ятеро миротворців і понад 30 протестувальників.
Щонайменше у 22 країнах Африки російські спецслужби використовують мережу фейкових новин, яка охоплює мільйони людей. Через неї вони виправдовують військові перевороти та залякують активістів громадянського суспільства, які чинять опір російському втручанню.
Щоб приховати свої справжні наміри, росіяни створюють фіктивні панафриканські структури, які подають як «незалежні громадські організації». Серед них — «Альтернативне партнерство Росія–Африка з економічного розвитку» (PARADE) та «Панафриканська група з торгівлі та інвестицій» (GPCI).